Статья 41. Закона України Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення
Повноваження головних державних санітарних лікарів та інших посадових осіб, які здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд 



Головним державним санітарним лікарям Автономної Республіки Крим, областей, районів, міст, районів у містах та їх заступникам, головним державним санітарним лікарям на транспорті та їх заступникам у межах відповідних територій (об’єктів транспорту) надаються повноваження: { Абзац перший частини першої статті 41 в редакції Закону N 5460-VI ( 5460-17 ) від 16.10.2012 } 

а) державного санітарно-епідеміологічного нагляду за дотриманням органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами санітарного законодавства; 

б) систематичного аналізу санітарної та епідемічної ситуації, показників здоров'я населення, окремих його груп; 

в) визначення факторів, що можуть шкідливо впливати на здоров'я населення, ступеня створюваного ними ризику для здоров'я населення регіону, території, об'єкта, окремих професійних груп тощо; 

г) контролю за проведенням санітарних і протиепідемічних заходів, виконанням програм профілактики захворювань, охорони здоров'я населення;  

{ Пункт "д" частини першої статті 41 виключено на підставі Закону N 5395-VI ( 5395-17 ) від 02.10.2012 }  

е) винесення рішень про необхідність проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи, визначення складу комісій для її здійснення і затвердження висновків; 

є) погодження регіональних і місцевих програм у галузі соціально-економічного розвитку;  

{ Пункт "ж" частини першої статті 41 виключено на підставі Закону N 2367-VI ( 2367-17 ) від 29.06.2010 }  

з) погодження видачі, а у передбачених законодавством випадках - надання дозволу на здійснення видів діяльності, передбачених цим Законом; 

и) безперешкодного входу на територію і у приміщення всіх об'єктів нагляду за службовим посвідченням і обов'язкових для виконання вказівок щодо усунення виявлених порушень санітарних норм, а також проведення необхідних лабораторних досліджень; 

і) безплатного отримання від юридичних осіб і громадян, у тому числі іноземних, які перебувають або ведуть діяльність на відповідній території України, матеріалів і відомостей, статистичних та інших даних, що характеризують санітарний та епідемічний стан об'єктів і здоров'я людей; 

ї) безплатного відбору зразків сировини, продукції, матеріалів для державної санітарно-епідеміологічної експертизи; 

й) визначення необхідності профілактичних щеплень та інших заходів профілактики у разі загрози виникнення епідемій, масових отруєнь та радіаційних уражень; 

к) розслідування причин і умов виникнення професійних чи групових інфекційних захворювань, отруєнь, радіаційних аварій і подання матеріалів з цих питань компетентним органам для притягнення винних до відповідальності; 

л) застосовування передбачених цим Законом заходів для припинення порушення санітарного законодавства. 

Такі ж повноваження в межах підпорядкованих територій, об'єктів, частин та підрозділів надаються головним державним санітарним лікарям центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах оборони і військового будівництва, охорони громадського порядку, захисту державного кордону, виконання кримінальних покарань, Державного управління справами, Служби безпеки України та їх заступникам. ( Частина друга статті 41 із змінами, внесеними згідно із Законами N 2171-III ( 2171-14 ) від 21.12.2000, N 3037-III ( 3037-14 ) від 07.02.2002 ) 

Іншим посадовим особам органів державної санітарно-епідеміологічної служби (лікарі-гігієністи, лікарі-епідеміологи, помічники лікарів) надаються повноваження, передбачені пунктами "а", "б", "в", "г", "и", "і", "ї", "к" (в частині розслідування групових інфекційних захворювань, отруєнь, радіаційних аварій) та "л" частини першої цієї статті. 

Головний державний санітарний лікар відповідної адміністративно-територіальної одиниці координує діяльність всіх розташованих на ній установ, закладів та підрозділів державної санітарно-епідеміологічної служби незалежно від їх підпорядкування.

{ Частина четверта статті 41 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5460-VI ( 5460-17 ) від 16.10.2012 } 

У випадках погіршення санітарної або епідемічної ситуації в місцях дислокації об'єктів центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах оборони і військового будівництва, охорони громадського порядку, захисту державного кордону, виконання кримінальних покарань, Державного управління справами, Служби безпеки України, а також об'єктів з особливим режимом роботи повноваження головного державного санітарного лікаря, його заступників та інших посадових осіб (лікарів) державної санітарно-епідеміологічної служби відповідної адміністративно-територіальної одиниці, передбачені пунктами "в", "г", "и", "і", "ї", "й", "к" частини першої цієї статті, поширюються на зазначені об'єкти. Названі посадові особи державної санітарно-епідеміологічної служби відповідної адміністративно-територіальної одиниці мають право застосовувати на цих об'єктах і територіях заходи щодо припинення порушення санітарного законодавства, передбачені пунктами "а", "б", "в", "г", "е" статті 42 цього Закону.

{ Частина п'ята статті 41 із змінами, внесеними згідно із Законами N 2171-III ( 2171-14 ) від 21.12.2000, N 3037-III ( 3037-14 ) від 07.02.2002, N 5460-VI ( 5460-17 ) від 16.10.2012 } 

Другие статьи закона

Статья 31. Система державної санітарно-епідеміологічної служби України 

Статья 32. Управління державною санітарно-епідеміологічною службою України 

Статья 33. Основні напрями діяльності державної санітарно-епідеміологічної служби 

Статья 34. Взаємодія державної санітарно-епідеміологічної служби з іншими організаціями 

Статья 35. Фінансове забезпечення та майно державної санітарно-епідеміологічної служби 

Статья 36. Кадрове і наукове забезпечення державної санітарно-епідеміологічної служби 

Статья 37. Інформаційне забезпечення державної санітарно-епідеміологічної служби 

Статья 38. Заходи правового і соціального захисту, матеріальне та соціальне забезпечення працівників державної санітарно-епідеміологічної служби 

Статья 39. Поняття та основні завдання державного санітарно-епідеміологічного нагляду 

Статья 40. Повноваження головного державного санітарного лікаря України 

Статья 42. Заходи щодо припинення порушення санітарного законодавства 

Статья 43. Оскарження рішень і дій посадових осіб, які здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд 

Статья 44. Відповідальність посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби України 

Статья 45. Дисциплінарна відповідальність за порушення санітарного законодавства 

Статья 46. Адміністративна відповідальність та фінансові санкції за порушення санітарного законодавства 

Статья 47. Порядок накладення і стягнення штрафів та застосування фінансових санкцій за порушення санітарного законодавства 

Статья 48. Цивільно-правова відповідальність за порушення санітарного законодавства 

Статья 49. Кримінальна відповідальність за порушення санітарного законодавства 

Статья 50. Участь України в міжнародному співробітництві 

Статья 51. Міжнародні договори